KamAlex — Найкращі дні
- Категорія: Українські пісні 2025
- Формат: mp3
- Розмір: 9.72 Mb
- Тривалість: 4:15 min
- Рік: 2025
Слухати
онлайн
Скачати MP3
безкоштовно
ТЕКСТ ПІСНІ:
Приспів:
А ці найкращі дні,
Де ми - ще учні школи.
У серці разом з нами,
Їх не забуть ніколи!
Як нас за руку в клас
Малими вела мати,
Ці одинадцять років
Ми будем пам'ятати!..
Перший раз...
Ми пам'ятаєм як зробили
Крок у клас, було страшно.
Та через пару тижнів
Зрозуміли, як тут класно!
Скільки друзів тут знайшли,
Що не хватить в мене рук
Аби їх порахувать.
Треба поміч всіх наук,
Скільки ми пережили,
За роки, що були тут,
Як нас лаяв трудовик,
В волейбола вчив фізрук,
Як зубрили ті вірші,
Щоб хоч стопчик розказать.
Все це житиме в душі,
Й будем завжди пам'ятать,
Як сварили нас батьки:
"Вчись, бо треба поступать!"
Ну, а нам всім, молодим,
Так хотілося гулять!
Приспів.
Пам'ятаєм ми той час,
На автобус і у клас,
Хоч і мало було нас,
Але дружній був клас!
Та й було сварились ми,
І мирились швидко ми,
Не могли спокійно жить,
І дівок всіх поділить!
(Кавалерів поділить!)
Та вже
У фільмі субтитри,
І сльози ти витри,
Не кінець це буття.
Ще вчора маленькі,
Як то кажуть "дитя",
Сьогодні дорослі,
Ну біжить це життя.
Моменти ці вічно
Ми будем пам'ятати,
Як не хотілось в школу,
Хотілось ще поспати.
Ганяли, кричали,
Бувало з нами шумно,
Та їде вже наш потяг,
І щось нам трохи сумно...
Приспів.
А через років п'ять
Зберемося ось так,
Відкриємо альбом
І посміємося.
Спитаєм, що і як,
Згадаєм, як було,
Як далі йде життя,
Й куди нас занесло.
Бажання вчитись в нас
Бувало часто невелике,
Та, любі вчителі,
Вам "дякую" велике,
Як нам казали ви,
Ніколи точно не забудем,
Що не знання важливі,
А які будем люди!
Писали цю історію
Ми одинадцять років.
Але сьогодні вже
Останній аркуш наш,
І завтра починається
Вже книга наша нова,
В якій писатись буде
Частково почерк ваш... | (3)
Приспів:
А ці найкращі дні,
Де ми - ще учні школи.
У серці разом з нами,
Їх не забуть ніколи!
Як нас за руку в клас
Малими вела мати,
Ці одинадцять років
Ми будем пам'ятати!..
Перший раз...
Ми пам'ятаєм як зробили
Крок у клас, було страшно.
Та через пару тижнів
Зрозуміли, як тут класно!
Скільки друзів тут знайшли,
Що не хватить в мене рук
Аби їх порахувать.
Треба поміч всіх наук,
Скільки ми пережили,
За роки, що були тут,
Як нас лаяв трудовик,
В волейбола вчив фізрук,
Як зубрили ті вірші,
Щоб хоч стопчик розказать.
Все це житиме в душі,
Й будем завжди пам'ятать,
Як сварили нас батьки:
"Вчись, бо треба поступать!"
Ну, а нам всім, молодим,
Так хотілося гулять!
Приспів.
Пам'ятаєм ми той час,
На автобус і у клас,
Хоч і мало було нас,
Але дружній був клас!
Та й було сварились ми,
І мирились швидко ми,
Не могли спокійно жить,
І дівок всіх поділить!
(Кавалерів поділить!)
Та вже
У фільмі субтитри,
І сльози ти витри,
Не кінець це буття.
Ще вчора маленькі,
Як то кажуть "дитя",
Сьогодні дорослі,
Ну біжить це життя.
Моменти ці вічно
Ми будем пам'ятати,
Як не хотілось в школу,
Хотілось ще поспати.
Ганяли, кричали,
Бувало з нами шумно,
Та їде вже наш потяг,
І щось нам трохи сумно...
Приспів.
А через років п'ять
Зберемося ось так,
Відкриємо альбом
І посміємося.
Спитаєм, що і як,
Згадаєм, як було,
Як далі йде життя,
Й куди нас занесло.
Бажання вчитись в нас
Бувало часто невелике,
Та, любі вчителі,
Вам "дякую" велике,
Як нам казали ви,
Ніколи точно не забудем,
Що не знання важливі,
А які будем люди!
Писали цю історію
Ми одинадцять років.
Але сьогодні вже
Останній аркуш наш,
І завтра починається
Вже книга наша нова,
В якій писатись буде
Частково почерк ваш... | (3)